Пересипкін Володимир Федорович
| Володимир Федорович Пересипкін | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Владимир Фёдорович Пересыпкин | |||||||||
 | |||||||||
| Народився | 22 серпня 1914 Лихачове | ||||||||
| Помер | 17 квітня 2004 (89 років) | ||||||||
| Поховання | Байкове кладовище | ||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Національність | росіянин | ||||||||
| Діяльність | агроном | ||||||||
| Alma mater | Харківський сільськогосподарський інститут | ||||||||
| Галузь | фітопатологія | ||||||||
| Посада | ректор Української сільськогосподарської академії | ||||||||
| Вчене звання | професор | ||||||||
| Науковий ступінь | доктор біологічних наук | ||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||
| Війна | німецько-радянська війна | ||||||||
| Нагороди | 
| ||||||||
Володимир Федорович Пересипкін (22 серпня 1914, Лихачове — 17 квітня 2004) — український науковець-фітопатолог, доктор біологічних наук (з 1956 року), професор (з 1956 року), член-кореспондент Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна (з 1966 року), академік Української академії аграрних наук.
Народився 22 серпня 1914 року в селі Лихачовому (тепер місто Первомайський Харківської області) в родині службовця. У 1929 році закінчив Панютинську семирічну школу, а в березні 1932 року — Олексіївський сільськогосподарський технікум. Працював агрономом Чапаївського бурякорадгоспу, а потім Дубровського конезаводу Харківської області.
Протягом 1932–1936 років навчався у Харківському сільськогосподарському інституті та працював лаборантом кафедри фітопатології, а згодом — асистентом цієї кафедри. У 1937–1940 роках навчався в аспірантурі й захистив дисертацію на тему: «Десорбційний метод дезінфекції в боротьбі з хворобами льону» і був призначений завідувачем кафедри захисту рослин Іркутського сільськогосподарського інституту.
Воював на фронтах німецько-радянської війни. У 1945–1946 роках викладав курс фітопатології в Азово-Чорноморському сільськогосподарському інституті. У червні 1946 року обійняв посаду заступника директора Уманського сільськогосподарського інституту з навчальної та наукової роботи, його обрали на посаду завідувача кафедри захисту рослин. З грудня 1948 до березня 1952 року був директором інституту. У цей період інститут був повністю відбудований, було налагоджено підготовку фахівців-аграріїв.
З березня 1952 року по 1954 рік — директор, одночасно виконувач обов'язків завідувача кафедрою фітопатології Київського сільськогосподарського інституту. З 1954 року — виконувач обов'язків ректора Української сільськогосподарської академії. У 1954–1955 роках — у докторантурі кафедри фітопатології Харківського сільськогосподарського інституту.
З 1955 року — виконувач обов'язків завідувача кафедрою фітопатології, у 1956–1961 роках — проректор з навчальної роботи, у 1961–1968 роках — завідувач кафедрою фітопатології, у 1962–1968 роках — ректор Української сільськогосподарської академії і одночасно у 1961–1962 роках заступник Міністра сільського господарства УРСР.
У 1968–1969 роках — Головний вчений секретар Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна. У 1969–1987 роках — завідувач, 1987–1992 роках — професор кафедри фітопатології Української сільськогосподарської академії, одночасно у 1969–1972 роках віце-президент Південного відділення Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна. З 1972 року очолював кафедру захисту рослин Української сільгоспакадемії. У 1992–1999 роках — професор кафедри фітопатології Національного аграрного університету.
Помер на 90-му році життя 17 квітня 2004 року. Похований разом з родиною в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, 50°25′3.05″ пн. ш. 30°30′2.25″ сх. д. / 50.41751° пн. ш. 30.50062° сх. д.).
Зробив значний внесок у вчення про імунітет, агротехнічні та хімічні методи захисту рослин. Наукові дослідження відображені в понад 350 працях, серед яких:
- «Сільськогосподарська фітопатологія»;
- «Хвороби зернових культур»;
- «Атлас хвороб польових культур» та інші.
Під його керівництвом підготовлено 4 докторські і 76 кандидатських дисертацій.
Заслужений діяч науки УРСР (з 1964 року). Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1982; за цикл робіт «Розробка методів експериментального одержання і практичного використання індукованих мутацій у рослин»[1]), Премії Ради Міністрів СРСР (за 1989 рік).
Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора (1966, 1982), двома орденами «Знак Пошани» (1972, 1984), двома орденами Вітчизняної війни II ступеня (1945, 1985), орденом «За заслуги» III ступеня (1998), 19 медалями Радянського Союзу і Російської Федерації.
21 травня 2010 року на фасаді корпусу № 1 Уманського національного університету садівництва Володимиру Федоровичу Пересипкіну урочисто відкрито меморіальну дошку[2].
- ↑ Сайт Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 липня 2012.
- ↑ Сайт Уманського національного університету садівництва[недоступне посилання з червня 2019]
- Народились 22 серпня
- Народились 1914
- Померли 17 квітня
- Померли 2004
- Поховані на Байковому кладовищі
- Члени КПРС
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки
- Лауреати премії Ради Міністрів СРСР
- Уродженці Златополя
- Українські агрономи
- Учасники Другої світової війни
- Заслужені діячі науки УРСР
- Академіки УААН
- Ректори вишів Києва
- Науковці Національного університету біоресурсів і природокористування України